Компания "Квартал-Концерт" , 16 октября 2015 в 22:59

Роман «Сестро» - книга №1 для Справжніх Патріотів та прихильників України.

 Незабаром побачить світ книга Володимира Пісоцького, яка міститиме роман «Сестро». Книга №1 для Справжніх Патріотів та прихильників України. Це сучасний художній історично-патріотичний роман ретроспектива, який не має в собі непристойностей і порнографії, фальші і міфів сучасного життя.

На перший погляд це звичайна книга, але не просто книга, а молитва автора за вас, за свій народ та Батьківщину. Ми велика нація, яка багато чого перетерпіла, як Ісус на хресті. Нас розпинали, але ми воскресали, нас палили, а ми відроджувалися із попелу, нас вбивали, а ми народжувалися знову і знову. І так із покоління в покоління, так було споконвіків і так буде вічно. Чорні та білі сторінки історії перепліталися із червоними плямами, але наше героїчне минуле, наше героїчне буття та наше світле майбутнє окроплене кров’ю наших предків. Ми є, ми будемо жити у мирі та любові! Ми ж українці!

«Ідея написання роману мені прийшла в голову кілька років тому. Це мій особистий протест проти соціальної несправедливості, коли одні живуть, а інші виживають. Хочу потягнути за мотузку, яка вдарить у дзвін, що у ваших грудях, аби докликатися до душі! Хочу зіграти на тих, золотих невидимих струнах, щоб за душу взяло!!!» - ділиться автор.

Цитата з роману "Сестро":

"...треба ж так зібрати слова та ноти до купи, та зіграти просту мелодію на тих невидимих, золотих струнах людського розуму, щоб за душу взяло!, щоб підняло вище неба!, щоб час втратив свою силу!, щоб десь там, у бездонній глибині нашої свідомості викристалізувалася чистіша та прозоріша від сльози істинна: Бог та батьки дарували нам життя, щоб ми жили...а не відбували, як раби, щоб не тліли та не були сірою масою. Плине час, іде життя, а завтра буде новий день, нові можливості, нові поразки та перемоги. Нехай горить свіча життя, наче маяк, що вказує праведний шлях до Бога. Життя - це любов! Любов - це Бог!"

«Сучасні політичні баталії це політичний театр, точніше цирк, який влаштували клоуни, за якими стоять олігархи, що грабують нашу країну. Коли Верховна Рада України перетворилася у верховну зраду, а перша людина країни допускає у 21 столітті масовий розстріл людей у самісінькому серці країни, у столиці на Майдані Незалежності. Зробили з нашої країни жебрачку та й просять копійку, то у Америки, то у Європи, а потім за тіньовими схемами виводять у свої кишені. А село… Село в Україні згасає, його треба відновлювати! Без села не має України.

«Скоро нас чекає покоління бабусь із татуюваннями на сідницях, які палять та не вміють співати колискові, пекти пиріжки, вишивати і т. д. Жахлива картина, правда? З цим треба щось робити.

Хочу розповісти Вам про життя, про те чому воно нам дається, дається батьками та Богом. Досить часто забуваємо: хто ми та хто нас породив? Ми блукаємо стежками, шляхами і лабіринтами життя, забуваючи про головне, що щастя поруч. Щастя це і є життя! Ми можемо бачити, чути, говорити та спілкуватися» - говорить автор.

Дуже захоплюючий, цікавий та повен несподіванок сюжет. Вся правда про історію України та українського народу по всьому світу протягом цілого століття (1891-2020 рр..) відображаються у одному романі. Все це переживає – головна героїня.

Дивом врятувалась головна героїня Марія Соколова від голодної смерті у 1932-1933 роках. Залишившись круглою сиротою молода дівчина знаходить притулок у черниць закритого більшовицькою владою жіночого Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря. Марія приймає чернечий постриг та присягає Білому Спасу рятувати людей.

Цитата з роману «Сестро»:

«Старець не міг нею намилуватися та нарадітися такій приємній зустрічі. Впізнав. Виросла. Майже із мертвої насінини проросла така гарна, чарівна та предивна квітка, що вже почала давати світові свої плоди доброти.

Є насіння, яке при сівбі дає гарний врожай; є насіння, яке дає гарний врожай, але не якісний; є насіння, яке дає мало врожаю, але хорошої якості; а є насіння, яке нічого не дає, гине… його навіть птахи та звірі не хочуть споживати, і тоді воно стає сміттям; а є насіння, яке не дає врожаю, гине, але гине заради того, аби стати добривом у ґрунті, стає корисним та сприяє росту іншим зернам, що дадуть гарний врожай. Цю істину дід знав ще змалку, так його вчив дід, а його діда прадід. Отак із покоління в покоління передається одвічна мудрість, яка проростає у серцях людей крізь віки та дає неймовірні врожаї».

Більшовики вели жорстоку боротьбу із релігією, грабували церкви і монастирі, а духівництво та чернецтво зазнало гонінь. Дівчат примушували забути ім’я Бога та присвятити своє життя розбудові Радянського Союзу та партії. Марія здобуває освіту лікаря та відправляється працювати на Таврійській землі. Там і зустрічає своє перше та єдине кохання - пілота Юрка.

З приходом війни закохані у перших рядах відправляються на фронт. П’ять років на передовій пліч-о-пліч наближають перемогу. Юрко, наче янгол кружляв поруч у небі, а Марія рятувала тисячі життів. Але доля не була милосердною, Юрко потрапив у полон. Хто ж його може врятувати, як не кохана, та й вона потрапила у засідку. Куля розлучила їх.

Марія потрапила до німецького концтабору, смерть знову приходить за нею. Радянська армія визволяє в’язнів та піднімає над Рейхстагом Червоний прапор. Не судилося марширувати легендарній лікарці на параді Перемоги на Червоній площі. Сталін особисто заслав «зрадницю» до Сибіру.

Суворий засніжений Сибір не зміг довго втримати свою полонянку. Марія втікає від режиму до країни Свободи – Канади, де колись шукали кращої долі її батьки. Саме там на неї чекав несподіваний поворот долі. І лише через п’ятдесят п’ять років стара черниця повертається на свою Батьківщину. Життя постійно змушує головну героїню пройти крізь нелегкі випробування і скуштувати гірке буття на смак. І Чорнобиль, і Помаранчева революція, і будинок пристарілих, і дитячий сиротинець, і прийомна сім’я, і жорстокі опікуни, і жебрацтво, це були тільки квітки того, що чекало на неї попереду.

Два останніх років виявилися найбільшим та найскладнішим випробуванням у житті. Кроваві ріки у Києві, смертоносні зливи та багряна земля на сході країни, переповнені морги, сотні тисяч скалічених доль, здається, ніби пекло розгорнулося на нашій благословенній православній українській землі. І тілесні, і духовні рани швидко затягуються та загоюються вірою, надією та коханням у вічно молодій душі літніх людей.

Цитата з роману «Сестро»:

«Хлопці, а якщо завтра прийде ворог до моєї хати, як же я свою кохану бабу буду захищати? Дулі крутитиму окупантам, як зараз більшість наших захисників на передовій? Може вила у Олега Ляшка взяти? Зараз такий неспокійний час, що рушницю треба придбати та лягаючи спати класти біля себе, як дружину!»

Роман хоч і художній, але містить елементи історії (розповідається про): міграцію українців до Канади у пошуках кращої долі; велику канадську трагедію, яка спіткала наших співвітчизників, і яка замовчувалася довгі роки; встановлення радянської влади; перенесення столиці України із Харкова до Києва; Білого Спаса та Києво-Межигірський Спасо-Преображенський монастир; «безбожну» п’ятирічку радянської влади; як смерть косила «урожай» на нашій землі під час голодомору; Першу та Другу світові війни; як у війну 1939-1945 жила Європа, і хто кому перший кинув виклик; трагедію кримсько-татарського народу; Афганську війну; Чорнобильську трагедію та зону відчуження; як Україна здобувала незалежність, та як виборює її до сьогоднішнього дня; Помаранчеву революцію; Революцію гідності, Небесну сотню, анексований Крим та війну на сході країни; Іловайський котел; про життя вимушених переселенців (біженців із зони АТО); піднімається питання сирітства (усиновлення) дітей та літніх людей (опікунство).

Найголовнішою темою роману є кохання, любов до життя та Бога. Перед кожним читачем порушується одне з головних питань у житті: кожен із Вас стоїть перед вибором бути Людиною або нелюдом? Ми народжені жити, а не відбирати життя, будьмо Людьми, а не сірою масою, яка тліє на землі!

«Людино, тобі даровано життя, не марнуй його. Скільком ти подав хліба? Скільки ти зробив добрих справ? Кому ти врятував життя? Скільки від тебе зазнали горя інші? Ці та інші питання стоятимуть вічно, але у кожного на них своя відповідь!»

Вже незабаром ви матимете змогу придбати книгу. Частина коштів від реалізації книги будуть спрямовані автором на відродження Києво-Межигірського Спасо-Преображенсього монастиря, або як у народі його ще називали Свята Запорізька Лавра та Свята Межигірська Лавра. Головний собор монастиря Спасо-Преображенський мав у народі назву Білий Спас.

Роман «Сестро» Володимира Пісоцького

Роман «Сестро» Володимира Пісоцького

Іконостас Спасо-Преображенського собору Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря

Іконостас Спасо-Преображенського собору Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря

Києво-Межигірськоий Спасо-Преображенський монастир

Києво-Межигірськоий Спасо-Преображенський монастир

Іконостас древнього Спасо-Преображенського собору Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря

Іконостас древнього Спасо-Преображенського собору Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря
Молодіжний літературний портал «Молода Література», книга, издательство, літературна премія «Коронація слова», українська культура, Українська Нація, патріотизм, українська ідея, всеукраїнський літературно-мистецький журнал «Мистецькі грані»

Комментарии

Загрузка...
Интер - программа на неделю